Ми в родині з дитинства росли «дорослими».
Мама завжди радилась з синами, що купувати додому (щоб «вписатися в бюджет»), розповідала, як справи на роботі, і завжди відносилась, як до рівних.
«Не поступиш – підеш собі у армію, сам вирішуй» — і таке інше. У шість років, виходячи першим з трамвая, я подавав руку своїй мамі. Це зараз я розумію, що то було виховання таке. А тоді просто робив так, як навчила мама.
Навіть звали нас вдома не «Женя» і «Федя», а «Евген» і «Федір». Можете уявити? Мій рідний брат для мене — завжди «Федір», я навіть не можу подумати на нього «Федя». ) Дорослі, хоч і малі.
Але потім це все дуже допомогло у житті. Ми тепер — незламна опора для своїх рідних.
Просто згадалося. Дякую, мамо.
2020-05-10T19:31:36.000Z
FB: https://ift.tt/2Wr8eWt
